Розробка уроку

                                                                                                 з української мови

                                                                                                           у 4 класі

                                                                                                Тема: УРМ. Твір-опис

                                                                                            «Калина під моїм вікном»

                                                                                                                                                           Вчитель: Голуб С.М.

                                                                                              м.Мукачево

Твір-опис Далина під вікном»

Мета: формування вміння добирати найбільш влучні прикметники, під час опису предмета; розвивати зв’язне мовлення учнів, мислення, спостережень, уміння порівнювати і зіставляти; розширити знання дітей про калину, як символ України, показати, як її оспівував український народ; виховувати любов до рідного слова, до національних традицій, народної мудрості, любов до рідного краю.

Обладнання: портрети Т. Г. Шевченка, гілочка з кетягами калини, малюнки та ілюстрації із зображенням калини.

І. Організація учнів до уроку.

II.   Актуалізація опорних знань.

Я - калина,

Я - краплина

Ті ого серця, Україно!

Я - тонесенька стеблина.

-     Майже в усіх народів є улюблені рослини - символи. У канадців, скажемо, - клен, у росіян - берізка і горобина. А в українців...

III.       Оголошення теми уроку.

За хатою у садочку,

У зеленому віночку

Та в червоних намистинах

Сі ала пава молода.

І збігаються всі діти,

Щоб на неї поглядіти.

За намисто кожен смик - Та й укине за язик.

Що це таке (Калина)

IV.                  Калина -рослина-символ України.

-     З давніх-давен наш народ опоетизовував цей кущ,оспівував його в піснях. Калини - це символ нашої України. З неї порівнювали красу української дівчини. Без калини не можна уявити бабусиної хати, маминої пісні, рідної Вітчизни. Адже не даремно говорить народна мудрість «Без верби і калини нема України».

-     Гілочка калини супроводжувала людину протягом всього її життя. Калинову гілочку клала мати в купіль своєї дитини. А проводжаючи сина в далеку дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала пиріжок з калиною. На честь народження дочки біля хати садили калину.

-     Потрібна була калина і в обрядах, особливо у весільних. Калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали гільце молодої. Дітям, щоб не рвали квітку, говорили: «Не ламайте калину, бо накличете морозу».

-    Скільки прекрасних поетичних образів зустрічається в народних піснях, скільки визначних українських поетів оспівували її у творах! Дуже любив цю рослину і наш поет Т. Г. Шевченко.

(Учні розповідають вірші Т, Г, Шевченка, де оспівується калина).

-       Шанували калину і за її лікувальні властивості.

-       А що ви знаєте про калину? Які прислів’я і прикметники пов’язані з

нею?

(Розповідь учнів)

Любуйся калиною, поки цвіте, а дитиною, поки росте.

У лузі калина з квіточками, немов матуся з діточками.

Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоні ягоди дарує.

Запишалася калина, наче красна дівчина.

Пишна та красива, мов червона калина.

-    Подивіться на цей кущ. Чи схожий він на пишний і розкішний кущ?(Ні)

-       Чому? (Бо його обламала, знищила зла рука людини)

-    Завдання нашого уроку оживити цей кущ. Вдихнути в його гілля життя. Примусити його знову забуяти яскравими гронами. В наших книжечках-гронах ми напишемо твір-опис. Учні, які напишуть найкращі твори і будуть ати чесю прикрасити кущ калини гроном. І цим більше ваших кетягів буде прикрашати нашу калину - тим гарніше і веселіше вона виглядатиме.

V.                        Робота над темою

1. Розповідь про калину.

-    Калина - це лісовий кущ. Росте вона переважно на вологому ґрунті, поблизу річок і лісових струмків, в гаях, дібровах, на схилах, узліссі, на лісових галявинках. Красива калина в усі пори року. Пізньою весною, коли сонце щедро дарує тепло, калина вбирається у білі «букетики» з квітів. Зовні у букетику квіти великі, зібрані у віночок, а всередині - дрібненькі, непоказні. Цікаво, що великі квіти не дають плодів, а з маленьких восени дозрівають плоди калини. Проте і великі квіти розцвітають недаремно - своєю красою вони приваблюють комах. Побачить їх бджола чи джміль і прилетить щоб напит лея солодкого соку, переповзає з квітки на квітку, переносить пилок. А для квіток це корисно - буде більше квіток. Влітку починають дозрівати дуже гарні яскраво-червоні, блискучі плоди, наче жменями розкидані серед розкішного зеленого листя. До пізньої осені і навіть взимку, коли вже випадає сніг, висять вони на гілках, прикрашаючи ліс. Її ягодами ласують мешканці лісу.

2. Словникова робота. Дидактична гра «Добери словечко».

Кущ - невеликий, пишний, розкішний.

Ягоди - червоні, соковиті, круглі, терпкі.

Листя - темно-зелене, смарагдове, багряне.

Грона - важкі, розкішні, червоні.

Квіти - духмяні, пахучі, запашні, сніжно-білі.

3.     порівняння двох текстів.

-       Як різниця в описах калини?

-       Який з них художній, а який - діловий?

4.    Складання усної, розповіді з елементами опису на тему «Калина під моїм вікном»

                                                                  ПЛАН

1)      Де росте калина?

2)      Яка калина на вигляд?

3)       Який кущ калина в різні пори року?

4)       Як народ величає калину?

5.     Орфографічне підготовка.

а)         Для сильніших - план.

б)         Для середніх - план і робочі матеріали.

Не великий, але пишний кущ.

Вологі місця, у лузі, у лісі, біля хати під вікном. Запашний цвіт, наче дівчина в білій хустині. Важкі соковиті кетяги, кислувато-терпкий смак, наче налиті кров’ю, цілющий сік, палахкотять, мов ліхтарики. З давніх-давен, краса, лікувальні властивості.

в)         Для слабших - картки з деформованими реченнями.

1.     Невисокий, калина, кущ, але, пишний.

2.      Любить, вологих, у рости, місцях.

3.      Зацвітає, вона, цвітом, білим, весною, пишним.

4.      Червоніють, восени, важкі, грона, калини, соком.

5.      Шанують, восени, і, красу, її, лікувальні, властивості, за, люди.

6.      Написання твоу учнями.

Калина під моїм вікном.

Калина - це невисокий, але пишний кущ. Росте вона на вологих місцях у лісі, в лузі. Посадили і ми калину біля своєї хати.

Весною вона зацвітає запашним білим цвітом. Кожна квіточка, ніби дівчина в білій хустині.

Восени важкі грона калини червоніють. Ягоди наливаються цілющим соком.

Взимку кущ калини особливо гарний. Кругом біліє сніг, а червоні кетяги палахкотять, мов ліхтарики.

Калину здавна шанують і люблять люди за її красу і лікувальні властивості.

7.      Перевірка і аналіз написаного.

(Учні зачитують написані твори і найкращі з них прикрашають кущ.)

Ось така вона вічна супутниця - корисна і символічна, пісенна у кожній квітці, ім’я якої - калина.

Щоб росла у вас червона калина, будьте самі гарні не лише зовнішністю, а й внутрішньо, будьте щедрими на добро, бережіть його у своїй душі.

Посадіть кущ калини і біля своїх домівок. Хай він прикрасить ваш дім, хай у ньому зів’є гніздо соловейко і співає вам. Ніжними струнами душі своєї доторкніться до рідної історії, українських традицій, до народних і чистих джерел мудрості.

Калина звичайна

Належить до родини жимолостевих. Це високий, з сильно розвиненим галуззям, кущ. Пагони вкриті сірою корою з повздовжніми тріщинами. Листя трилопатеве, темно-зелене, округлене або зворотно-зелене. Квіти білі, зібрані в плескаті зонтикоподібні суцвіття. Червоні, соковиті, круглі плоди дозрівають восени.

Калина

Стоїть при дорозі калина. І хто йде, милується нею. Гарна вона у будь- якій порі року. Навесні вбирається калина у смарагдові шати листя, біле мереживо квіток. Духмяні, запашні, сніжно-білі, милують вони око невимовною красою. Згодом з’являться на місці ніжних суцвіть важкі кетяги, наливатимуться терпкі- м соком, рум’янітимуть.

А прийде осінь - не мине й калини, прибереже для неї найчарівніші барви. І стоїть уже чепуруху у новому вбранні. Яскраво-червоні кетяги ховаються у плетиво багряно-золотого листя, немов соромляться своєї краси. Навіть зима не насмілиться зірвати це чудове намисто, обережно притрусить його пухнастим сніжком, і стане воно смачним і цілющим.

Так і стоїть калина, гостинно пригощає ягідками пташок і перехожих. А навесні знову забуяє ніжним цвітом, пригадуючи зимові сни.